Золотяться зірки
Дивним місячним сяйвом.
Ніч спада на гарячі південні поля.
Чути сміх і пісні,
Що бринять понад ставом,
А нічний вітерець і мене охмеля.
Пригадалася мить:
На широкій галяві
Біля річки, де верб колихались гілки,
Гріла ніжна блакить,
Ми раділи появі
Білих хмар. Блідий серп вже збирав там зірки.
Пригадались слова,
Що чаруючим німбом
Засвітились щасливо і пливуть до цих пір.
В серці вічно жива
Ніч, що пахла так хлібом,
Тих пісень переливи, мерехтливий світ зір.
17.01.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2025
автор: Людмила Коломоєць