САД РОЗУМУ
Не пускай всередину бур'ян,
Не зноси в контент байдужий брак,
Змочуй слово у належний стан,
Сій у пам'ять істину відтак.
Образ кожен — наче світлий цвіт,
Кожна думка — паросток вогню.
Не шкодуй турбот для добрих літ,
Щоб не мати пустку по життю.
Розум — сад, вирощуй сам його,
Не пускай байдужість до рослин.
Він зростає з типажу твого
Серед тиші, правди та світлин.
Витри пил з листочків, будь таким —
Зміст живе в порядку і красі.
Не давай забути серцю, з ким
Ти ростив турботу у собі.
В думці — світло, а не гріх земний,
Все добряче виросте з зерна.
І не згине розум твій ясний,
Якщо в саді буде лиш весна.
Мирослав Манюк
08.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2025
автор: Мирослав Манюк