Мимо каси
І як завжди, я знову мимо каси,
Планую, все планую, та біда,
Всіх номерів не вгадую ні разу,
На чорне ставлю – біле випада.
Ловлю за хвіст удачі синю птаху,
Біжу весь час за нею навздогін,
Стрибаю ввись без сумніву і страху,
Та у руках лиш декілька пір’їн.
Кручу завзято колесо Фортуни,
В надії передбачити число,
Але не ті, мабуть, торкаю струни,
Бо стрілка знову вказує «зеро».
А десь за океаном в когось дід вмирає,
У спадок залишаючи мільйон,
А інший в казино джекпот зриває,
Під передзвони «Дона Периньон»,
Один пірнув на дно морське і зразу,
Тягне на верх загублені скарби,
Той перстень у траві злапав з алмазом,
У ліс пішовши по гриби,
Хтось глек знаходить в баби на горищі,
А в глеці тім червінці золоті,
Я тих горищ обнишпорив з півтищі,
Знаходив також глеки, та не ті…
Єдина річ втішає мою душу,
Тому вона сердешна не болить,
Що я не дурень, визнати це мушу,
Бо тільки дурням раз у раз щастить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Костянтин Вишневський