Ти світло несеш у долонях своїх,
Від погляду теплого тане весь сніг.
Серце палає, мов сонце ясне,
Щоранку для світу свій промінь несе.
Не треба змагатись – ти просто цвітеш,
Як ніжна троянда, ти світ обіймеш.
Не міряй любов, не шукай чужих слів –
У сяйві своєму вже всесвіт згорів.
Весна не питає, хто кращий за неї,
Вона розцвітає без зайвих ідей.
І квітка не думає, як їй рости –
Вона досягає своєї мети.
Не бійся, не стримуй, світи без межі,
Даремні слова не тримай у душі.
Люби і твори, розцвітай, як весна,
Бо в серці твоєму горить дивина.
Хай вітер гойдає, хай злива шумить,
Та світло твоє не дозволить згасить.
Бо світло тому, хто несе його сам,
А сонце живе у відкритих серцях.
Світло тому, хто дарує добро,
А тепло у тих, хто несе лиш його.
Від серця до серця, від ночі до дня –
Хай світло твоє не згасає дарма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Олександріса