Птахи щебечуть так, що ніби й не сніги засипали усе:
Й траву, і цвіт магнолій.
А, може, не птахи,
А, може, це любов
Наповнює життя строкатістю мелодій.
І ясно в темний день,
Просторо, легко снам літати уночі чуттєвості привіллям.
Торкаючись небес,
Наповнює душа
Життєву метушню
Вагомістю та ціллю.
Розтане врешті сніг,
Повернеться весна
Із прагненням пройти усі випробування.
Птахи щебечуть так,
Що два міцних крила,
Як проліски крізь сніг,
Отеплюють реальність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2025
автор: Серафима Пант