Пробач, якщо в мене не буде освіти.
Пробач, що постійно втікаю.
Пробач, що не будуть бігати діти
по дому, якого немає.
Що очікувань не виправдовую твоїх,
маю те, що тоді ти не мала -
за законом рівнóваги світової
доля плату відсотками взяла.
Що стопами твоїми не хочу іти,
бо в очах твоїх щастя не бачу.
Пробач, що не маю тієї ж мети, що і ти...
Пробач, що я плачу.
Ти хочеш, щоб я зупинилась невдовзі,
знайшла своє місце під небом;
але моє місце, здається, в дорозі.
Не тримай мене, прошу, не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2025
автор: Мона Вінчі