Холодні подихи весни...
Обійми зраненого неба...
Тепла і світла новизни
Душі і квітам дуже треба.
Та з піднебесся знов - сніги
На всі весняні сподівання.
І вже зелені береги
Укрило холодом прощання.
Мій Янгол крила розпростав
У незглибимості блакиті.
Твій тихий подих вітром став,
Як ті роки, що пережиті.
І ця застуджена весна,
І це - під снігом - квітування...
Та все бринить надій струна,
І сниться сонячне світання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2025
автор: Світла(Світлана Імашева)