Почуття незрадливі блукають в безмежнім просторі,
Недочуті слова віддаються у прірву потали*.
Розривається серце від смутку… думки-непокорі
Не лишають ні вдень, ні вночі…це кохання дістало…
І чому не вмирає воно? Невзаємність убивча,
Вже давно на прокрустовім ложі чекає кохання…
Невблаганний Дамаст затягнув у кайдани… він вивчив -
Все на пам`ять… тепер він навмисно приносить страждання...
Він - злопам`ятний, хворий душевно, фіктивний страждалець,
Він радіє від того, що влада його непорушна…
Скам`янілий душею і серцем нещасний коханець…
Убиває навмисно щодня, проявляє бездушність…
2018
ПОТА́ЛА* - З'їдання, знищення.
Свідоцтво про публікацію: №0048158520250411
© Тетяна Іванова Юртина, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина