Не сумуй же душа моя,
печаль остання, як сторінка,
ти вивчила її ім'я,
та це лише одна піщинка...
Піщинка тут, піщинка там,
буває, що в душі- пустеля,
та і в пустелі, по краям,
цвітуть оазисів оселі...
У ста стривожених думок,
є імена...І в кожній- туга,
загине, хто не зробить крок,
з печалей болісного кругу...
Залиш останню і іди,
шукай... І, може, знайдеш оазис,
пустеля замете сліди,
та не душі роджений катарсис...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2025
автор: Межа реальності