Мій ранок почався із кави гарячої,
Що била фонтаном із чашки моднячої.
Тікала, мов гусінь по свіжім салаті,
Не встигла за нею — вже пляма на платті!
Я встала, ще сонна, одна нога в капці,
А кава зробила вже лате у шапці.
Стіл, скатертина — усе геть у каві,
Вже киця розносить сліди по всій залі.
Здається, що кава — не просто напій,
А пристрасний вибух ранкових надій.
Вона, як художник, творить без меж —
На кухні, на коті… і на мене теж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2025
автор: Олександріса