Вербові котики занурені у кров.
Дитячі ручки втишились навіки.
А начебто блаженні просторіки
усе ще проповідують любов.
Вселенський біль на гілочках лози!
Принишкли дзвони - вкотре оніміли...
Бо вже й не знати скільки тої віри
у крапельці кривавої сльози!..
В долоньці безневинного дитяти,
що тільки-но збиралось пізнавати
життя на смак... Та голомозий звір
Шматує всі гуманні постулати
і не стає невинних убивати
за руskій мір, триклятий руskій мір!
13.04.25 р.
💔💔💔
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2025
автор: Леся Геник