Буланый конь. Алвади Шалхиев (з чеченської переклад Валерії Сітнікової, джерело: книга "Валерия Ситникова. "Стихи не пишутся - случаются", Великий
Новгород, 2022р.)
Серебром рассыпается ржанье коня…
Успокойся, о чём ты, дружок?
Неужели огонь, что сжигает меня,
Мой скакун твоё сердце обжег?
Я, мальчишка вчерашний, пригнулся в седле,
Жизнь, сгорая, вдогонку летит.
Рассыпается эхом за мной по земле
Грохот времени, цокот копыт.
Морда добрая ткнётся в сухую ладонь.
Звёзды катятся с гривы коня.
Я сегодня прощаюсь, буланый мой конь:
Эта скачка не для меня.
Кони плачут в степи, потеряв седоков.
Я, прощаясь, целую коня.
Потому что услышал в смятенье подков:
Эта скачка – не для меня.
**************************************
Переклад:
Наче сріблом посипалось ржання коня...
Заспокойся, про що ти мені?
Чи відчув той вогонь, що палає в мені —
І твоє кінське серце — в вогні?
Я, вчорашній хлопчак, нахиляюсь в сідлі,
Життя полум’ям слідом летить.
Розсипаються луни по рідній землі —
Гуркіт часу під цокіт копит.
Добра морда торкає посохлу долонь,
Зорі котяться з гриви коня...
Я прощаюсь сьогодні з буланним конем:
Скачка ця — більш не буде моя.
Плачуть коні в степу, загубивши їздців...
Як востаннє — цілую коня.
Бо почув метушню у відлунні підкі́в:
Скачка ця — більш не буде моя.
Цей вірш — глибоко емоційна метафора про прощання, внутрішню зміну та відмову від шляху, який більше не твій. Через образ вершника та коня автор говорить про життєву дорогу, боротьбу, порив — і момент, коли треба відпустити.
Це — як спокійне "дякую" перед тим, як закрити за собою двері й піти далі... без галасу, без героїзму, але з внутрішнім світлом.
Кінь — символ минулого шляху
Кінь у вірші уособлює силу, свободу, вірність і колишній дух боротьби, а також частину душі ліричного героя. Прощання з конем — це прощання з собою колишнім: тим, хто мчав вперед, не зупинявся, не сумнівався.
"Скачка вже не моя" — втрата покликання
Фраза означає, що герой більше не відчуває сили чи сенсу продовжувати боротьбу. Можливо, він розчарувався, втомився або просто вийшов із того часу, коли ця "скачка" була його життям.
Метушіння підков — передчуття змін Звуки підков, які викликають тривогу — це зовнішній заклик знову вирушити в бій або шлях. Але герой відчуває, що цей порив не для нього, бо його душа вже інша.
Прощання — як акт сили, а не слабкості Прощання з конем — це не поразка, а мудрий вибір. Ліричний герой відпускає те, що колись було йому дорогим, з любов'ю та вдячністю. І це звучить не трагічно, а дуже гідно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2025
автор: Данило Київський