Час минає, а із ним
І моє життя.
Я із ним шляхом одним
Йду у майбуття
Через ночі, через дні,
Місяці, роки,
Бо є в мене, у мені
Почуття й думки,
Із якими все, що є
В цьому світі, так
Я приймаю, щоб своє
Я прожив усмак
Надане, як всім, життя,
Бо воно одне
І колись без вороття
Все ж таки мине.
Що відбудеться по нім,
Це ніхто не зна,
Доки в світі цім земнім
Мешкає. Весна,
Літо, осінь і зима
Теж минають, та
Світ їх кожен рік прийма
І мов пригорта,
Доки є він. Ось чому
Кожному із нас –
І мені, й тобі, йому,
Доки час не згас
Наш життєвий, мов сірник,
Треба цінувать
Кожну мить, як трудівник,
Завжди працювать,
Щоб жилось нам, як того
Прагнемо, щомить,
Протягом життя всього,
Що хай і збіжить.
Євген Ковальчук, 20. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2025
автор: Євген Ковальчук