́бу́деш іти стежиною
у грудях – вечір крижиною,
на́граний сміх у кроках –
торкнешся мене ненароком
…а, може,
то я – од роси делікатно нагнусь,
і ненароком тебе торкнусь…
попливуть
розтривожені почуття –
па́хощами
понад травою-кущами,
запульсують
артеріями і венами –
стежками
споришево зеленими
засміється до себе життя
соку током
усіма про́жилками і капіляра-ми,
коли
торкнемося одне одного ми
на стежці загубленій
ненароком
невловимо летка́,
альпійськими пахощами
заснуюся тобі у красиве волосся:
озирне́шся – порожня стежка,
дослу́хаєшся –
здалося…
і западе між нами
шереха́тими цвіркунами
небозора тиша,
примарно-міфічним блиском
сяйне ріка Галатеї…
…і зауважить сердито інша:
па́хне од тебе любистком –
ти знову думав про неї…
26.06.2014
https://www.youtube.com/watch?v=kq-OItvpC2M
тут пісня на мій вірш "Любисток" з красивим
відеорядом (музику і виконання згенерував ШІ)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2025
автор: Валя Савелюк