«Венеціанський купець» і штучний інтелект. Стаття



18.04.2025.  Сьогодні  керувала  секцією  на  студентській  науковій  конференції.  Дуже  скоро  після  початку  було  оголошено  повітряну  тривогу.  Довелося  спускатися  до  підвалу  й  проводити  конференцію  там.
Керівництво,  бажаючи  показати,  які  ми  сучасні,  спустило  тему  «Штучний  інтелект  та  міжнародні  відносини».  (Спустило  не  до  підвалу,  а  як  загальну  тему  конференції).  Тема  нашої  секції,  відповідно  –  «Штучний  інтелект  і  міжнародне  право».
Студенти,  до  мого  задоволення,  впоралися  добре.  Розповідали  про  вплив  штучного  інтелекту  на  правила  ведення  війни  і  на  діяльність  міжнародних  судових  установ:  в  тому  числі,  на  одержання  доказів  і  на  їх  можливу  підробку  з  допомогою  deepfake.
Мені  спало  на  думку  обговорити  зі  студентами,  як  штучний  інтелект  міг  би  вплинути  на  вирішення  справи  в  шекспірівському  «Венеціанському  купці».  Студенти  п’єси  не  знали,  але  вислухали  переказ  сюжету  й  мої  пропозиції  з  цікавістю.
Як,  ймовірно,  пам’ятаєте,  там  йдеться  про  фунт  людського  м’яса,  який  негативний,  та  яскравий  і  неоднозначний  лихвар-єврей  Шейлок  думає  відсудити  (тобто  вирізати)  як  пеню  в  купця  Антоніо,  позитивного,  та  антисеміта  й,  видимо,  таємного  гея.  А  гарна  дівчинка  Порція,  перевдягнена  юним  доктором  права  Балтазаром,  вирішує  справу  й  рятує  Антоніо,  оскільки  вексель  не  дає  Шейлокові  права  пролити  кров  Антоніо  чи  вирізати  хоч  трохи  більше  чи  менше,  ніж  фунт  м’яса  (що  практично  неможливо  реалізувати).
Студенти  одразу  ж  розумно  припустили,  що  такий  договір  про  фунт  м’яса  має  бути  визнаний  недійсним.  Так  воно  й  мало  б  бути.  Людське  м’ясо  не  є  об’єктом  цивільного  обігу,  і  сам  Шейлок  спочатку  пропонує  укласти  договір  жартома.  Чинність  договору  можна  було  б  оспорити,  та  сама  Порція  проти  цього,  щоб  не  створювати  прецеденту.  (У  їх  Венеції  є  прецеденти).
Я  спробувала  розвинути  думку,  що,  якби  справу  вирішував  штучний  інтелект,  міг  би  вирішити  її  і  на  користь  Шейлока,  і  на  користь  Антоніо.
1) На  користь  Шейлока.  Це,  ймовірно,  легше.  Штучний  інтелект  в  ролі  судді  не  боровся  б  за  милосердя,  прочитав  би  договір  поза  контекстом  (закон  проти  іноземців,  що  посягають  на  життя  венеціанців,  на  який  посилається  Порція)  і  присудив  би  фунт  м’яса  позивачеві.  Таким  чином,  концепція  п’єси  гине.  Штучний  інтелект  був  би  неупереджений  і  не  прагнув  би,  як  Порція,  врятувати  Антоніо.
2) На  користь  Антоніо.  Це  складніше,  але  також  можливо.
A) Штучний  інтелект  як  виконавець  міг  би  вирізати  в  Антоніо  точно  фунт  м’яса,  але  навіть  він  не  зміг  би  не  пролити  крові.
B) Штучний  інтелект  міг  би  вирізати  фунт  м’яса  не  в  живого,  а  в  штучного  Антоніо  –  комп’ютерної  моделі,  персонажа  мультфільму:  щоб  і  задовольнити  позивача,  і  уникнути  вбивства.
C) Одна  гарна  студентка  в  своїй  доповіді  зауважила,  що  рішення  штучного  інтелекту  залежать  від  завантаженої  до  його  пам’яті  практики.  У  цьому  випадку  міг  би  вирішити  справу  на  основі  італійської  новели,  яка  послужила  джерелом  сюжету  шекспірівської  п’єси.
Та  обрати,  який  спосіб  застосує  штучний  інтелект,  яку  програму  запустити,  все  одно  мала  б  людина.  Все  одно  потрібна  людина  для  вирішення  справи,  навіть  якщо  машина  буде  суддею.
В  підвалі  витратили  час  із  сенсом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2025
автор: Валентина Ржевская