Прийшла весна з теплом і квітом,
Знов сипле пелюстковий сніг.
А на планеті гинуть діти.
Війна калічить, нищить їх.
У мІзках крутяться питання,
Вночі заснути не дають.
Чому, за що нам ці страждання?
Допоки будуть мстивість, лють,
НенАвисть, гнів, брехня, підлота
Губити цей прекрасний світ?
Вони затягують в болото
Війни землян. І гине цвіт,
Цвіт людства, молодь, гине всюди.
Уся планета в цій біді.
Невже не можуть жити люди
Без війн і нищення родІв?
Невже Господь зневажив людство
Настільки тим, що розум дав,
Щоб ми вчиняли самогубство
У війнах? Розум - той ще дар!
Панує всюди в Україні
Розкішна, чарівнА весна.
Але краса не тішить нині,
Бо в мІзках у людей - війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: Leskiv