Ти – мій найп’янкіший напій кохання,
Солодкий трунок, що викликає бажання.
Торкнуся вустами – і світ без вагання
Забуде про час і почне чаклування.
Ти – мов вогонь, що у жилах палає,
Що дотиком ніжним зірки запалив.
Мій подих сп’янілий тебе відчуває,
Без тебе цей світ би вже сенс загубив.
Ковток – і палає душа від жаги,
Я гублюсь у шепоті, в дотику, в грі,
Твої поцілунки, немов чари щоночі.
Полум'ям пристрасті наповнені очі.
Ковток твого подиху – вибух у крові,
Пульсує в мені у ритмі любові.
Цей полум’яний нестримний момент
Згорає в обіймах твоїх я ущент...
Ти – мій найп'янкіший ковток для кохання,
Що в жилах тече, п'янить без вагання.
Торкнуся – і губи згорають в вогні,
Бажання пульсує у кожній струні.
Мене ти запалиш, мене ти сп’яниш,
Веди мене, любий, у світ, де гориш,
Я стану залежною й самою ніжною.
Я стану шаленою і трішки грішною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: Олександріса