Опущені завіси й відіграні всі ролі,
Спектакль довжиною в життя.
А на сцені — мовчання, лише тіні та долі
Зіграли до краплі чуття.
У залі — ні оплесків, ні овацій, антракту,
Лиш спогади шепчуть в душі.
Одна тільки істина — не в фінальному акті,
А в тріщинах, що на межі.
За кулісами — оголена правда без гриму,
Там серце без реплік живе.
І, ще можливо, у вільному ритмі незримо
Воно ще когось озове.
21.04.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2025
автор: Svetoviya