У долині – там де річка
Миє береги,
Ген село сховалось в нічку,
Тихо сплять луги.
Зорі – в них ні дня ні ночі,
Гомонять собі;
Місяченько теж охочий,
На гіллі верби.
Приспів:
То яблука на Спаса,
То падолист у днях,
То весен знов прикраса,
То все стоїть в снігах.
Життям веде нас доля,
Дай радість, Боже, всім –
Твоя і наша воля,
То ж менше б гримав грім.
У хатині самій крайній
Світиться вогонь –
Там поет життя реальне
Пише, котик в сон;
Під пером – Земля жадає
Миру і тепла.
Людство вже давно не знає
Спокою від зла.
Приспів:
То яблука на Спаса,
То падолист у днях,
То весен знов прикраса,
То все стоїть в снігах.
Життям веде нас доля,
Дай радість, Боже, всім –
Твоя і наша воля,
То ж менше б гримав грім.
Чи не тому казку пишуть,
У якій є рай.
Тут – громи насправді, лишень,
Потерпає край.
З уст молитви відлітають
В Божі небеса,
Як же Матері бажають
Збутись чудесам…
Приспів:
То яблука на Спаса,
То падолист у днях,
То весен знов прикраса,
То все стоїть в снігах.
Життям веде нас доля,
Дай радість, Боже, всім –
Твоя і наша воля,
То ж менше б гримав грім.
Вячеслав Шикалович
05.12.2023г. – 20.04.2025р.
Мелодія на слова пісні:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2025
автор: Променистий менестрель