Душа людська

Душа  людська

Душа  людська,  як  пташка  в  клітці,
У  тілі  грішнім  скніє  від  нудьги,
Розсотує  тюрму  свою  по  нитці,
Шукаючи  до  звільнення  шляхи.
З  в’язниці  плоті  рветься  бідолашна,
Років  крізь  нескінченний  лабіринт,
Така  самотня,  ніжна  і  прекрасна,
Як  сніжно-білий  юний  гіацинт.
Страждає  разом  з  тілом  від  недугів,
І  потерпає  від  неправедних  гріхів,
Смиренно  зносить  вчинки  недолугі,
Без  нарікань,  без  розпачу,  без  слів.
І  не  бажає  звільнення  насильно,
Її  свобода  власна  вартує  життя,
Вона  так  прагне,  Господи  всесильний!
Щоб  смерті  не  було  без  каяття!
А  як  зупиниться  на  вік  годинник  долі,
Прийде  кістлява  в  чорному  вбранні,
Душа  людська  відчувши  врешті  волю,
Протиснеться  в  шпаринку  у  броні,
Стягне  останні  декілька  волокон,
Для  світу  іншого  навіки  воскреса,
Залишивши  землі  тілесний  кокон,
Метеликом  полине  в  небеса.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2025
автор: Костянтин Вишневський