Вже пелюстками встелені доріжки,
Кульбаби килими посеред трав
І відступає те, що наболіле
На задній план.
Негода не лякає, тільки тішить,
Дощами рясними умиється земля.
І те, що у душі було так близько-
Побачиться здаля.
Маленьким стане і дрібним, таким,
Що можна знехтувати ним.
І засіяє світло знову
В куточках темних особистої душі.
(Авторське фото)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2025
автор: NikitTa