Знов перед вибором моя земля:
Буть вільною і в праці розвиватись,
Чи наймичкою стати для кремля,
Служити москалям неадекватним?
«Тільки не це!» – кричить моя душа.
«Цьому не бути!» – стогоном озвалось…
«Не бути!» – ледве писнуло пташа
І під крило матусине сховалось…
Кипить у жилах, аж клекоче кров,
Жива, вільнолюбива, українська,
Нагадуючи про святу любов
До краю і веде синів до війська.
Ніколи ворогам нас не здолать,
Не стерти України з мапи світу,
Бо дух у ній міцніший за булат.
Народжуються з ним і наші діти!
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2025
автор: Ганна Верес