Я дивлюсь зсередини і ззовні,
І водночас ніби із безо́дні
На сталеві брами і на квіти,
На людей суворих, на привітних,
На кота, сидячого на гілці,
На грача, що грає на сопілці,
На бруньки, що вже ось-ось і лопнуть,
На хустки, що проти вітру сохнуть,
На маленький клаптик сині неба,
На вітрину скля́ну і на себе,
Ніби на чужу, пливку й незнану
У серпанку сонця і омани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Емма Конвалiя