Пара білих голубів летіла на волю,
Я жалілася собі на примхливу долю,
Я світанками збирала веселкові роси,
Обирала собі щастя – заплітала коси,
Вишивала на сорочці червонії маки.
Не помітила від долі нещасливих знаків.
Не вгадала, що готує вередлива доля.
Залишилося багаття від тої любові.
Не обрав мене мій лебідь – забрав крила мої,
Залишив, забрав світанки, помутніли зорі,
Закотився місяць в хмари, заховалось сонце.
Мов билина при дорозі в вишитій сорочці.
Розлетілися з тобою, мов птахи у вирій.
Не зуміли бути разом в злагоді та мирі.
Не зуміли зберегти ми щастя і кохання.
Проливаю гіркі сльози з вечора до рання.
Проливаю та сумую. Доля, моя доля…
Пара білих голубів летіла на волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Таша Прокова