Я дякую тобі, життя,
За те, що в мене ти
Є, хай колись без вороття
Й минеш, але нести
В собі думки та почуття
Я буду кожну мить,
Допоки ти, моє життя,
У мене є. Щемить,
Буває, серце від біди,
Якої зазнаю.
Здолавши ж і її, й сліди
Її, я пізнаю
Безмежну радість, що біжить
В душі, немов ріка,
І хочеться ще більше жить,
І пити зі струмка
Життя солодкий той нектар,
Що сили додає,
Щоб скинув я з душі тягар,
Що жити не дає
Мені, як прагну я того,
Впродовж всього життя
На світі цім лиш одного.
Не буде ж вороття
До нього вже, коли мине
Воно в останню мить.
Ніхто ж бо смерть не омине,
Коли вона примчить.
Та доки маю я, життя,
Тебе, у серці хай
Буяють світлі почуття,
Немов весни розмай,
А в голові нехай думки
Лиш чистії течуть,
Щоб жив я в світі залюбки.
Життя ж у цьому суть.
Євген Ковальчук 30. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2025
автор: Євген Ковальчук