Знемагаю.
Палю і палю.
П'ю вино і читаю романи.
І тікаю кудись,
на край світу,
щоби лиш не побачитись з вами –
мої привиди!
Всі ви минулі.
Всі давно – як давно! –
полягли
у блокнотах,
які не забудуть.
І, можливо, цієї зими
я вас знищу,
спалю, і – нарешті! –
для нових відведу
інше місце.
Знемагаю.
Триклятому серцю
жодне з ваших облич
вже невтішне.
IV.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Макс Дрозд