Щасливий – ти своїх не знаєш меж,
іще неволі ти не усвідомив,
тебе не мучать спогадів судоми,
немов дитина мріями живеш;
твоїх жадань рясніють спориші,
твої надії сяють свічечками, –
блажен, хто у гонитві за дивами
не загубив, не вичерпав душі!
Та під вагою ро́ків і невдач
ще скажеш ти: «Ні, не театр – в’язниця
наш світ, панове… І яка різниця,
хто в’язень, хто довічний наглядач?»
Та птах, що бачить замість неба ґрати,
усе одно лишається крилатим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2025
автор: Світлана Себастіані