Розквітла груша, мов цариця,
Стою під нею, та дивуюсь,
Крізь віти нібито дзвіниця,
Блакиттю зцілює нам душу.
Природа, Божий дім під небом,
Нема лукавства, все прозоро,
Тут жваві звуки та блаженство,
Від сонця й місяця потоком.
Прикрию очі, що це, Всесвіт?
Вирує цвітом... то ж перформанс,
Журба, що стиснула так серце,
Зникає... дякуючи бджолам.
Ось промінь теплий забарився,
Й голубить лагідно, незвично,
Яка утішлива світлина...
Згадалось сонячне дитинство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2025
автор: liza Bird