Свічка пам’яті в здавлених грудях
Так пече полум’яним вогнем...
І думки у минулому блудять -
В перемішку: тепло, біль та щем...
Не повернеш назад сподівання:
Ані бесід, ні, навіть, проблем...
На щасливе майбутнє стенання -
Відлетіла душа у Едем...
Безневинно...Війна ненаситна...
Зло первинне породжує зло...
Черствість душ із добром несумісна -
Чорнота там...Таке її тло...
Скільки ще має намертво впасти,
Скільки треба згубити життів,
Світу сильні цього - білі касти -
Зупинили щоб смерть?.. Бракне слів...
У молитві схиляюсь донизу,
До землі, що стражденна, як й ми.
Заверши, Боже Праведний, тризну!
Жити в мирі й любові навчи!
28.04.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2025
автор: Валентина Ланевич