Заплакало небо дощами
І світ потьмянів в кольорах.
Вмиваюсь, рідненький, сльозами...
Вже більш не зустрітися нам.
Пішов ти від мене далеко
В небесний незвіданий край,
Додому вернеться лелека
Та тільки тебе не чекай.
У дім не відкриєш більш двері,
Не сядемо вдвох за столом,
Аби скуштувати вечерю
Та слухать пташок за вікном.
Ти сам будував наш будинок,
Де наші зростали сини,
Разом зустрічали ми ранок
Щоліта, щодня, щовесни.
Удвох ми все дружно робили,
І радість, і сум - пополам.
У злагоді дні пролетіли,
Де сонце всміхалося нам.
Для мене ти був наймилішим,
Чудовим, хорошим таким,
Для внуків й дітей найдобрішим,
Знайомим усім був своїм.
Та доля взяла розділила…
Тепер я без тебе - одна.
Без тебе підрізані крила…
Тебе не поверне весна.
Заплакало небо дощами
І світ потьмянів в кольорах,
Вмиваюсь, рідненький, сльозами...
Вже більш не зустрітися нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2025
автор: Ольга Калина