Тут над ставочком на узвишші
Будівля школи височить.
Шкільний дзвінок прониже тишу,
Позве дітей уроки вчить.
Поволі гамір затихає,
Коли заходить вчитель в клас,
І радо учні всі вітають
Та посміхаються щораз.
В широкі вікна заглядає
Тепленьке сонце з висоти.
В подвір’ї клумби розквітають
Й ялинки тягнуться рости.
О школо рідна і прекрасна!
Ти –серце нашого села!
Ще молодою доля вчасно
Мене до тебе привела.
Як з чоловіком ми побрались
То жить приїхали в село.
Йшла працювати, вже так сталось,
Бібліотекарем давно.
За стільки років, школо рідна,
Мені ти вже як другий дім.
Ти вивчила і дочку й сина,
І тут навчався й другий син.
Отут моя щкільна родина!
Чудовий наш педколектив.
За віком мати є й дитина,
Та всі втягнулись в один вир.
Очолює наш шкільний заклад
Директор школи Курильчук,
Для всіх як батько і порадник,
Для когось вірний й добрий друг.
В чудовій дружній атмосфері
Живе шкільний наш колектив.
Для всіх відкриті навстіж двері,
Ніхто не лишиться один.
Тут і повагу, і підтримку
Я відчувала кожен раз,
Та у страшні, гіркі годинки
Були всі поряд увесь час.
Безмежно кожному я вдячна,
За щирість й доброту душі,
Із вами по житті не лячно,
Ні бурі не страшні й дощі.
Щоранку, школо, зустрічаєш
Мене ти відблиском з вікна.
І моє серце аж співає
І розквітає тут душа.
Я почуваюсь молодою.
І серед учнів й вчителів
Хотілось бути ще б з тобою,
Бо тут – найкраший колектив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2025
автор: Ольга Калина