(…/10/08 – 06/11/08 – (00.40))
Ще не вмерла України
Ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці,
Усміхнеться доля.
Усміхнеться, може, доля,
Може і не схоче.
Адже нам «слова чужие
Слаще даже мёда».
Що ж ми то за українці,
Коли кривим личко,
Якщо нас «вдруг» запитають:
«Так ви українці?»?
Ми тепер всі сунем в НАТО,
Дуже ми там «надо».
Хочем бути незалежні
В лапах «евронравов».
Ми ж, рідненькі, таке маєм,
Хай другі нам заздрять:
Дух, культуру, добре серце
Та таке ж не знайдеш!
Що? Ви кажете: «Всі мають».
Мають й добре знають
Свою мову, своє серце,
Те з якого краю.
А що знаєм ми, рідненькі?
Та нічого рівно!
Сало з хріном наминаєм
І в Європу премся.
Ні культури, ні традицій,
Все позабували.
«Єстедей» і «Гутен морген»
Добре повивчали.
Ну ми наче іноземці
В рідній же сторонці.
Чи вам, пані і панове,
«Опыт нужен новый»?
Ви дивіться, бо той «опыт»
Зажене нас в хащі.
Будем потім «бомжувати»
В Україні ж нашій.
Ви ж, шановні, придивіться,
Де живемо, хто ми.
Ви згадайте історичну
Нелегку дорогу.
Полюбіть ви Україну
Серцем, словом, ділом!
Мати нам вона, не ворог!
Що ж то ми за діти?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103998
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2008
автор: Uliana