Зазерни в очі птаха, що літає в горі,
ти побачиш, що світ цей немилий тобі,
ти побачиш себе й зрозумієш усе
та ця правда на жаль не врятує тебе.
Ти побачиш церкви, а на них купола
та під ними давно уже віри нема,
суєта із суєт гірка правда життя,
а насправді то є нескінченна війна.
І життя пробіжить за секунду в очах,
що зробив для людей і які відчуття
та і тут незбагнеш в чому сила твоя
і навіщо живеш своє дивне життя.
Ти захочеш взмахнути і взлетіти до хмар
не згадавши про тих кому ти дорогий,
і вже й тут ти безжалістний, й знову черствий;
зачекай, зупинись, незабаром весна
ти потрібен ще тут,-це твоє небуття,
а втекти від життя, залишивши сиріт,
батька, матір одних - це найтящий твій гріх.
Там не буде життя якщо тут не дожить,
озирнись навкруги, посміхнись і біжи,
а думки про політ ти для птаха лиши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104021
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2008
автор: Плахов