Пустими стали поцілунки,
Не ті вже слова, не ті подарунки.
Та й сумно якось, не збагну,
Шлях десь зникає, куди ж це я йду?
Хочеться жити надією,
Прагнути кращого, тішитись мрією.
Але приходить час зневіри,
Коли почуваєшся мов птах безкрилий.
Розумію, що відбувається,
Біль душу проймає, бо серця не кохаються.
І всюди буду шукати,
Любов, щоб більше її не втрачати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104052
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2008
автор: Priester