„ ... ”

Коли  прийде  ота  любов?!!
Коли  я  буду  уже  вільна
Від  тих  думок,  що  знов  і  знов  
Приходять  завжди  так  сваві́льно?...

І  мучать  ті  думки  мене
Думки  про  щастя,  вітер,  волю.
Так  і  юнацтво  промине
Й  не  буде  мрій  при  ніжних  зорях...

Кудись  би  вирватись  отак
На  волю:  з  вітром  в  чисте  поле.
Полинути  у  небо,  наче  птах
І  скинути  тягар  життя  додолу...

Як  часто  заздрю  я  птахам:
І  вільні  від  проблем  життя  земного
І  можуть  заспівати  небесам
Про  те,  як  добре  дихати  без  цього...

Хотіла  б  бути  я  гірською  річкою,
Щоб  вирватися  із  виру  життя
Й  між  кігтями  землі  тонкою  стрічкою
Податися  кудись  у  небуття...

Так!..  Саме  в  небуття!..
Де  буду  я  сама,  і  більш  нікого.
Я  майже  втратила  вже  сенс  життя.
Скажіть,  чи  жити  є  для  кого?!...



P.S.  Це  мій  перший  віршик  був...  у  16  років...  після  тривалої  паузи....  
не  судіть  строго...  і  ще  наступні  вірші  будуть  з  позначкою  Old.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104176
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2008
автор: Альбіна Кузів