Щоразу як дивлюся я через вікно
Я бачу лише тінь вчорашніх злив.
Чому не можу знов відчути те тепло
Яке ти вміло вплів у свій мотив?
Чому ти знову сумно так прощаєшся
Ніби вже йдеш і не збираєшся прийти?
На що ти цього разу сподіваєшся?
Що змусиш мене щось в тобі знайти?
Ти ж знаєш що любов для мене – сон.
Ти знаєш, що не звикла я чекати.
Тоді що за слова і що за тон?
Чому я маю знов тебе прощати?
А я дивлюсь на тебе байдужими очима
Та бачу порожнечу втрачених років.
Ти йдеш від мене, грюкнувши дверима
А я не чую і не хочу чути твоїх кроків.
І хочеться крикнути слідом за тобою
Що не зможу жити без твого кохання.
Але чую як вертаєшся тихою ходою,
В тіні вчорашніх злив залишивши страждання.
Old
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104177
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2008
автор: Альбіна Кузів