Гойдав тихенько вітер осоку
Верба над ставом красувалась,
А пара лебедів в ставку,
На хвилях тихо забавлялась.
На них ти гляне - вмить збагнеш,
Кохання в них - немає меж,
З них вірність кожен береже
Й своє кохання стереже.
Вони завжди пісні співали
Ці птахи вірності й краси
І в них свою любов вінчали
Аж до наступної весни.......
Але хто смів їх так безжально роз'єднати
Оті два серця, що навік, приречені кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104522
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.11.2008
автор: pyan