Я ріжу риму на шматки,
перетинаю.
Біжу рядками навпрямки,
наче шукаю
Очей твоїх в самотнім сні,
в безодні
Холодних слів, бездушних слів,
їх сотні.
Сповзає тінь і віч-на-віч
із небом...
Не залишай, не помирай,
не треба!
Безжальна ніч кричить мені, -
„скінчилось...„
Я в груди б’ю, а серце все ж
спинилось .
Сміється смерть, цілує біль
пекуча,
В душі туга, така тверда,
колюча.
Я ріжу риму на шматки
і знаю:
Тебе нема – і вже мене
немає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10490
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2006
автор: Наталья Васильева