МОЄ МІСТО

МОЄ  МІСТО

                             МОЄ  МІСТО
Загубився  у  часі  колишній  козацький    Орлик-
Це  гніздечко,  що  звите  в  зеленому  межиріччі,
Це  обійстя,  узимку-  з  вічно  простуженим  горлом,
І  з  ялинкою-привидом  в  центрі,  на  новоріччя.
Навесні  -  у  віночку  з  бузків  і  вишневоцвіту,
Восени  -  з  гомінким  листопадом  –  кризопадінням...
Я  милуюсь  його  світанковим  серпанком  влітку,
Співчуваю  скаліченим  вулицям  карантинним...
Я  люблю  своє  місто  з  некультовим  Бугом  –  Богом,
Що  колись  необачно  потрапив  у  пастку-  ринву.
І  стискається  серце  від  вигляду  тих  убогих,
Що  на  звалищах  бруду  змагаються  за  їстивне...
Тут  бабусі  торгують  насінням  на  перехрестях,
Їм  холодні  протяги  боляче  лижуть    спини.
Сигарети  по-штучно.  Вітрів  степових  фієсти
Так  завзято    беруть  тупі  бігборди    на  кпини.
Я  люблю  своє  місто,  так  щемно  і  безпросвітно,
Хоч  його  вже  піввіку  усі  називають  мертвим,
Хай  крім  нього  я  так  небагато  бачила  світу,
Саме  тут  над  могилами  предків  сумують  верби.
І  з  очима  богинь,  зневажаючи  кризи  й  біди,
Так  багато  дівчат  -  жінок  тут  ходять    вагітні...
Я  люблю  своє  місто.  До  щему  й  до  болю  рідне.
Хай  простить    мені  те,  що  так  довго  воно  не  квітне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105575
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2008
автор: наталятерещенко