Їй...

Я  пам'ятаю  перший  досвід  долі...
Нікому  не  потрібний,  весь  в  лайні,
Розбитий  в  щент  життям  та  долей
Не  знаю  де  взялися  сили  у  мені

І  наче  не  тупак,  багато  знаю...
Та  щось,  колись,  зломилось  у  житті
Одна  з  причин,  гарна,  руда  тварюка,
І  її  посмішка,  ще  жевріе  в  душі.

О,  Господи!  Які  у  неї  руки...
І  очі,  як  дві  зорі  не  земні.
Вона  єдина  хто  могла  з  жінок
Розпалювати  ті  вогні  в  мені...

Та  я  був  іграшкою,  був  лише  розвага
Вона  ж  кохала  владного  царя...
А  я  і  досі,  коли  ходжу  в  марах,
бачу  її.  Будь  проклята!  руда...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106298
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2008
автор: Анн Марі