Він генерал крестів, цар крематорію
У володіннях є і діти і старі
Раз доторкнувшись до цієї величи
Злетиш у руки його, сильні та ціпкі
На перший дотик, він солодка казка
На другий, вже буденність, сірий бруд
А потім вже, торкаєшся щоб жити
Щоб протягнути день, побути тут.
Так, знаю, він дарує сине небо
Тобі лиш треба взяти, та піти
Але запам'ятай мій юний друже
З полону його більше не втекти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106340
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2008
автор: Анн Марі