Напівпорожні стіни...
Тихе небо,
Спокійний подих,
Лагідне чуття,
Морозна свіжість,
Стримане життя,
І щосекундно цокає годинник,
приближуючи нас до небуття,
До того світу...
Ось таке життя!
Від світла сліпнеш,
В темряві згасаєш,
Даруєш квіти,
Потім забуваєш навіть ім"я.
Нічого не прощаєш,
дорослі, діти,
вулиця, сім"я...
А поміж всього в небі десь літає
Напівзабуте "Я".
І полум"я згасає,
все чахне, сохне,
листя опадає...
Лиш той знаходить,
хто весь час шукає,
кому терпіння вдосталь вистачає,
у кого вдача...
В кого невезіння,
у того й страх.
і гріх,і...
Гірше небуває!
Він повсякчас життя втрачає...
Кохає?
Ні лиш забуває...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10682
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2006
автор: Святослав Народный