КорабЕль в далені, він наповнений жахом,
перед ним сірі скелі, що готують кінець,
корабель намагається їх обминути,
але скрежіт вже чути - то смерті гінець.
Так, небо сьогодні жорстоко карає,-
адже боги гуляють, боги не сплять,
і доля матросів та капітана, - одна,
й така ж неминуча як смерть корабля.
А на березі вірять, що всі повернуться,
дружини, батьки, дітлахи і рідня,
і моляться Богу, що знов обіймуться
та жаль їх не чути - велика гульня.
Та корабель ще вірить, і крила надії
намагаються в небо його підхопить
та мрія злетіти то мрія остання,
то мрія всіх падших відчути політ.
А мораль тут така, що нас віра плекає,
дарує нам щастя, надію та сміх,
а доля як завжди усе відчуває,
й байдужість пробачити може не всіх.
1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106905
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2008
автор: Плахов