Нічний готель приманює вогнями,
нічними вулицямим ходять тіні.
В нічному небі зорі ,поміж нами
нічна дорога губиться - мов голка в сіні...
Життя дрімає в стінах старожила,
із вікон чути голос негаразда.
Творець залишив фарби - взяв чорнила,
і ніччю втихомирив стада....
Стомився вітер спить у стрісі,
старий двірник рахує зорі.
Мудрий швейцар читає книгу в кріслі,
пожовкле листя шепотить на дворі.
Нічний готель пристанище іллюзій,
ховає спогади в цеглянім тілі.
Хто зупиняється - лишається на завжди,
пимарою у цій забутій мрії.
Лишається записом ,в книзі, присутність,
залишається запах в повітрі між стін.
Не помітна в готелі лиш твоя відсутність ,
бо сам ти не знаєш ,що вічність вже в нім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107386
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2008
автор: Вітер