*

Сумна  картина  роздоріжжя…
Та,  що  була  чарівно  ніжна
в  малих  руках  тримала  зброю
й  панічно  плакала  від  болю.
Вона  не  знала,  що  робити.
Померти  вже  чи  далі  жити.
Не  знала…  Думала.  Вагалась.
І  кадри  в  пам’яті  мотались.
Життя.  Любов.  Квітуча  юність…
А  той,  до  кого  так  горнулась
у  щире  серце  витер  ноги,
направив  на  оцю  дорогу.
…Вже  чорне  дуло  біля  скроні,
прощальний  лист  в  іншій  долоні.
Там  не  багато,  пару  слів:
«Себе  ні  в  чому  не  вини»…
Такий  важкий  останній  крок,
та  все  ж  натиснула  курок…
…В  крові  лежало  мертве  тіло
і  осінь  листям  шепотіла…
Дощем  дрібним  небо  ридало:
одного  ангела  не  стало…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107514
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2008
автор: tusya93