Де я живу - отруєне повітря,
Вода, дерева, навіть чорний сніг.
Нема там гір, небесної блакиті,
Хворіють діти, сморід, бруд і гріх.
А тут смереки, що ростуть стіною,
Зелені гори, чистая вода,
Тут люди не скалічені війною,
Яку ведемо ми у "городах".
У лісі - пам'ятник-могила для фашистів
І - квіти. А була ж і тут війна.
В музеї стенд Бандери і "партійців",
Земля для всіх. Прощення і вина.
Тут як в раю, спокійно і казково,
Та не моє це - тут не зможу жить.
Чому мені російською співали колискову?
Чому мені свій бідний край судилося любить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107576
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2008
автор: Leonar