Я б не питав,
не знав би...
жив...
плив би
між злив
поволі змінюючи
біле в чорне
і навпаки...
закрив би очі
просто снив
десь в сірому
де тихе море...
Але не так іде годинник
не білий сніг
сміх з плачем
надто схожі
межі немає
огорожі лиш
миру б
у душу
мушу шукати
чути
голос
колос ,що Бог посіяв
має дати плід
Лиш через пліт би перебратись
німих питань і хворих снів
слів зайвих
від невіри
прокинутись
і глибоко вдихнути
відчути...
що живий
що знаєш хто ти
й тоді кричати Богу
дякую
що не лишив
не дав зотліти
крила розправив
аби міг летіти
й зігріти того
в кого є потреба ...
І не питав би
не шукав
знав би напевне
просто відчував
що я живий
я той хто є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107584
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2008
автор: Вітер