Життя не лінія
скоріш крива
На піку кожного кута
Якась хвороба мозку
мотузку затягни сильніше
Скоріше з кожним днем
Тікає час
Й хтось з нас встигає
Залишає слід
В обід чи в вечері
Та хоч би з раннку
Не знаєш куди лінія зверне
Мине момент
Ти в щент щасливий
По берегу ідеш
Іще не сивий
І з океаном тихо бесіду ведеш
Й гадайєш там на другій стороні
В тіні осінній
Іде вона
одна
І з океаном теж веде розмову
Закону імовірності не віриш ти
Та хочеш що би було так
А твій літак
Уже за хмарами блукає
Шукає вірить певно знає
Але...
Звертає лінія
І знову кут...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107635
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2008
автор: Вітер