Закохана до нестями

Як  день  пройшов,настала  ніч,
І  я  не  хочу  спать...
В  обіймах,  дотиках  твоїх,
Я  опинитись  мрію...
Не  заснуть,  не  покинуть,
Поцілунок  не  спиниш...
Мені  не  віриться  що  я,
Нарешті  покохала...
Для  мене  день  на  самоті,
Печальний  й  вкритий  дивними  думками...
Та  не  лише  спокуса  ожила,
Але  й  бажання  любить....
Знаю..Треба  забути...
Все  минуле  залишить...
Як  у  сні  пам'ятаю...
Я  зустріла,ніжний  погляд  твій,
І  тоді  полонив  моє  серце....
А  в  житті  закохалась,
І  не  взмозі  покинуть...
Іди  за  мною  милий  мій,
Й  спіймай  мій  погляд  лиш  на  мить...
Відчуй  мій  стукіт  серця,
Що  б'ється  в  такт  з  твоїм.
Не  метушаться  зорі,
І  не  спокійна  я...
Адже  з  тобою  у  обіймах,
Я  ладна  все  забуть,
І  назавжди  залишитись  поряд...
А  в  наших  диких  поцілунках,
Я  просто  шаленію...
Ах...А  дотик  рук  до  мого  тіла...
Милий...Запалює  в  мені  вогонь...
І  я  не  взмозі  щось  сказать...
Лишень  заплющую  ті  очі,
Від  спокуси  до  тебе...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107981
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Olenka