Весна сміється цвітом запашним,
а вітер ніжно коси розвіває.
Говорить вона, граючись із ним,
бо почуття свої завжди ховає.
Говорить, що їй, наче, все одно;
що просто так вона завжди радіє,
коли його побачить у вікно,
та серце так брехати і не вміє.
Поруч з ним завжди така щаслива,
хоч тихо-тихо сльози витирає,
хоч біль гіркий придушує щосили,
та, все одно, вона його втрачає.
Сумно сиплеться під ноги цвіт…
І вітер в голові його гуляє.
Не бачить він, що тане мовчки слід –
кохання їхнє вірне помирає.
Вона завжди готова повернутись,
та він її давно вже не чекає…
Так хочеться, щоб губи доторкнулись
і шепотіти: «Я тебе кохаю…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108089
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: tusya93